Берггоф (резиденція Гітлера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берггоф
нім. Landhaus Wachenfeld
47°38′01″ пн. ш. 13°02′31″ сх. д. / 47.633611111138776550° пн. ш. 13.04194444447177936° сх. д. / 47.633611111138776550; 13.04194444447177936Координати: 47°38′01″ пн. ш. 13°02′31″ сх. д. / 47.633611111138776550° пн. ш. 13.04194444447177936° сх. д. / 47.633611111138776550; 13.04194444447177936
Країна Німеччина і  Третій Райх
РозташуванняБерхтесгаден
Типзаміський будинокd
СтильШвейцарський стильd
АрхітекторАлоїз Деганоd
Дата заснування1916

Берггоф (Німеччина)
Берггоф
Берггоф
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бе́рґгоф (нім. Berghof) — у 19281945 резиденція Адольфа Гітлера в Баварських Альпах, у долині Берхтесгаден, Німеччина. Збудована в 1916, до перебудови в 1936 називалася «Дім Вахенфельд» (нім. Haus Wachenfeld) і належала вдові комерційного радника Вінтера з Букстехуде, дошлюбне прізвище якої було Вахенфельд.

Бергхоф, 1936
Всередині будинку
Анте Павелич вітається з Адольфом Гітлером під час державного візиту. 9 червня 1941, Берггоф

Дім Вахенфельд (1916–1936)

[ред. | ред. код]

У 1928 лідер НСДАП Адольф Гітлер винайняв будинок за 100 марок на місяць. Він одразу ж запросив з Австрії свою зведену сестру Ангелу Раубаль, яка до середини 1930-х стежила за господарством. В результаті умисного нічного підпалу фабрики Вінтера в 1933 Гітлер викупив «Дім Вахенфельд» за 40 000 золотих марок.

Пізніше будинок було двічі реконструйовано за особистим проєктом Гітлера мюнхенським архітектором Алоїсом Дегано. Остання перебудова будинку була здійснена в 1936, після чого «Дім Вахенфельд» почав іменуватись «Берґгофом».

Берггоф (1936–1945)

[ред. | ред. код]

Заробивши мільйони марок на книзі «Моя боротьба», а також отримуючи солідний прибуток на публікації свого портрета на всіх поштових марках Німеччини, Гітлер міг самостійно покривати витрати на утримання Берґгофа, конвою, персоналу, на прийом державних гостей. У 1939 видатки партії та Гітлера було розділено.

У 1936 Єва Браун замінила Ангелу Раубаль, ставши неофіційною господаркою будинку. Берґгоф став місцем приватних і публічних зустрічей. Окрім особистих кімнат Гітлера й Єви, там була їдальня, кухня, вітальня, кабінети фюрера й його помічників, кімнати для гостей.

Найпрезентабельнішою кімнатою була конференц-зала. Вона була умебльована зручними кріслами, невеликими столиками, увішана дорогими килимами й картинами. Мармуровий камін, як частина розкішного інтер'єру, надавав залі помпезності. Привертало увагу панорамне вікно, яке відчинялось і зачинялось за допомогою електродвигуна.

До послуг Гітлера в Берґгофі завжди була напоготові колона водіїв. Берґгоф охоронявся командою СС, що налічувала 1944 року близько 2000 осіб. На допомогу їй тут працювала також державна служба охорони, яка займалась політичним контролем та перевіркою підозрілих осіб.

Центр великої політики

[ред. | ред. код]

Державні візити

Дата Гість
03.09.1936 Колишній прем'єр-міністр Великої Британії Девід Ллойд Джордж
20.10.1937 Ага Хан
22.10.1937 Герцог і герцогиня Віндзорські
24.10.1936 Міністр закордонних справ Італії Галеаццо Чіано
19.11.1937 Міністр закордонних справ Великої Британії лорд Галіфакс
12.02.1938 Федеральний канцлер Австрії Курт Шушніг
15-16.09.1938 Прем'єр-міністр Великої Британії Невілл Чемберлен
01.11.1938 Спадковий принц Італії Умберто, посли Хіросі Осіма (Японія), Давіньйон (Бельгія), Лю-і-Вен (Маньчжоу-го), Фічо (Албанія), Діспрандель (Домініканська Республіка)
24.11.1938 Король Румунії Кароль II
06.01.1939 Міністр закордонних справ Польщі полковник Юзеф Бек
12-13.08.1939 Міністр закордонних справ Італії Галеаццо Чіано
23.08.1939 Посол Великої Британії Невіл Гендерсон
26.07.1940 Прем'єр-міністр Румунії Йон Джигурту, Міністр закордонних справ Румунії Михай Манойлеску
27.07.1940 Прем'єр-міністр Болгарії Богдан Філов, Міністр закордонних справ Болгарії Іван Попов, міністр-президент Словаччини Войтех Тука, Міністр внутрішніх справ Словаччини Олександр Мах
28.08.1940 Міністр закордонних справ Італії Галеаццо Чіано
17.10.1940 Дружина італійського спадкового принца Умберто Марія Жозе
18.11.1940 Міністр закордонних справ Іспанії Рамон Серрано Суньєр
18.11.1940 Міністр закордонних справ Італії Галеаццо Чіано
17-18.11.1940 Цар Болгарії Борис III
19.11.1940 Король Бельгії Леопольд III
29.11.1940 Міністр закордонних справ Югославії Цинцар Маркович
04.01.1941 Прем'єр-міністр Болгарії Богдан Філов
14.01.1941 Прем'єр-міністр Румунії генерал Йон Антонеску
19.01.1941 Беніто Муссоліні й Міністр закордонних справ Італії Галеаццо Чіано
14.02.1941 Прем'єр-міністр Югославії Драгіша Цветкович
28.02.1941 Посол Японії Хіросі Осіма
04.03.1941 Принц-регент Югославії Павло
11.05.1941 адмірал Франсуа Дарлан
23.05.1941 Посол США в Брюсселі Джон Кадегі
09.06.1941 Керівник держави Хорватії Анте Павелич
03.05.1943 Прем'єр-міністр Франції П'єр Лаваль
27.05.1944 Посол Японії генерал Хіросі Осіма

Кінець Берґгофа (1945–1952)

[ред. | ред. код]
Руїни Берґгофа (рештки фундаменту задньої захисної стіни)

25 квітня 1945 року в результаті нальоту авіації союзників на Берхтесгаден Берґгоф був збомбардований і повністю зруйнований. У два заходи територію Оберзальцберґа бомбардували 275 британських бомбардувальників «ланкастер» і «москіти», а також 98 «Мустангів» 8-ї військово-повітряної флотилії США. Було скинуто 1232 тонни бомб. Руїни будинку й прилеглих до нього приміщень існували до 1952 року. 30 квітня 1952 року за розпорядженням Баварського уряду руїни було цілком знесено.

Нині тільки небагато бетонних споруд в лісі нагадують про існування в цій місцевості колишньої резиденції фюрера — Берґгофа.

У липні 2008 року Інститутом сучасної історії Мюнхен-Берлін, в рамках «Виставки Оберзальцберґа» (нім. Dokumentation Obersalzberg) на місці колишньої території Берґгофа встановлено меморіальну дошку.

Джерела

[ред. | ред. код]